Aлло країна

III з'їзд колишніх мешканців та їхніх нащадків з села Тростянець та Грозіова

fot. red.

Уже втретє нащадки жителів сіл Тростянець та Грозіови зібралися разом. Цього року понад 120 людей приїхали з північно-західної Польщі та Вармінсько-Мазурського регіону. Нащадки колишніх мешканців також приїхали з України (переважно із Львівської області).

Третій з’їзд колишніх жителів сіл та їхніх нащадків відбувся з 14 по 17 вересня цього року. До Тростянця та Грозіови з’їхалися нащадки та колишні мешканці цих сіл з різних міст північної Польщі, а саме з Тшеб'ятова (Trzebiatowa), Щецина, Кошаліна, Слупска, Члухова (Człuchowa), Чорного Дзержгона (Czarnego Dzierzgonia), Ольштина та Гіжицка. Кількість нащадків та колишніх мешканців, приїжджаючих на зібрання, збільшується з кожним роком. Цього року приїхало понад 120 осіб, серед яких були колишні мешканці цих сіл, які разом із родинами та сусідами були переселені у рамках кампанії «Вісла» на «Повернені території». Варто підкреслити, що у ІІ Конгресі (у 2018 році), взяло участь 70 людей, а у І Конгресі (2017 року) - 30 учасників.

fot. red. 

Під час з'їзду нащадки та колишні мешканці Тростянця та Грезіови відвідували місця, де колись стояли їхні власні будинки чи будинки родичів, тому що в даний час довоєнні сільські будівлі не збереглися. Учасники з’їзду привели в порядок кладовища та відреставрували ще збережені могили, які знаходилися у дуже поганому стані. Вони також встановили символічні хрести, вшановуючи пам’ять померлих родичів, похованих на цих кладовищах, очистили від чагарників, запалили свічки на могилах, як знак вшанування переселених мешканців цих сіл. Завдяки їх старанням, а також завдяки місцевому лісничому Пану Йозефу, цвинтарі в Тростянці та Грозіові змінюються з кожним роком. Увечері на інтеграційній зустрічі гості конгресу слухали розповіді та спогади колись переселених ще живих жителів Тростянця та Грозіови. Старі розповідали молодим про те, де жили їхні родичі та як виглядали сільські будівлі та інші подробиці життя села, перед виселенням у невідоме.

У суботу після обіду на кладовищах Тростянця та Грозіови, в присутності учасників з’їзду та представників місцевої влади: пана Анджея Піотровського (Andrzej Piotrowski) - Секретаря Ґміни Заршин, та лісничого з Бірчі - пана Йозефа Чверинка (Józef Czwerynko), завдяки якому кладовища не відійшли в забуття, відбулась пам’ятна молебень (Панахида) за померлими, похованими на обох кладовищах. Поминальну службу відправив ксьондз Миколай Костецький (Mikołaj Kostecki), священик Греко-Католицької Парафії Собору Пресвятої Богородиці та Пророка Іллі в Гломчі і Греко-Католицької Парафії Святого Димитра в Саноку.

Важливим моментом конгресу була неділя. У цей день відбулася урочиста літургія у Греко-Католицькій Церкві Різдва Пресвятої Богородиці у Грозіові, яка в 1968 році була перенесена до музею під відкритим небом у Саноку. Завдяки доброті та дозволу пана Єжи Гінальського (Jerzy Ginalski), Директора музею Народної Архітектури міста Санок, учасники конгресу, мешканці Саноку та прилеглих міст могли взяти участь у літургії, відправленої священиком Архієпископом Яном Мартиняком (Jan Martyniak), видатним ієрархом Греко-Католицької церкви в Польщі, який сприяв реконструкції структур церкви в післявоєнний період, особливо в тих районах Польщі, куди був переселений український народ. Від імені учасників конгресу та усіх присутніх, архієпископа привітав Ян Курій (Jan Kuryj) з Ольштина та Аліція Бачич-Салішевська (Alicja Bacic-Saliszewska) зі Слупська. Вітаючі подякували за прийняття запрошення, вказуючи на заслуги Його Високопреосвященства для розвитку Греко-Католицької церкви та підкреслили, що після 72 років мовчання Церква з Грозіови знову оживе молитвами своїх прихожан, так як і до їх виселення. У святій літургії також брали участь колишні жителі села Грозіова, які були охрещені в місцевій церкві: пані Анна Гарбовська 1932 року народження, пані Євгенія Грабовська 1935 року народження, пані Станіслава Гарбовська 1938 року народження, пані Євгенія Фечак, 1945 року народження та Пані Анна Фечак 1946 року народження.

fot. red. 

У другій половині дня учасники конгресу у складі наукової колегії прослухали виступи: професора Романа Дрозда на тему: «Операції Вісла у фотоманіпуляціях» (Akcja Wisła w manipulacji fotograficznej), магістра Богдана Гука на тему «Тростянець 1944-47 село яке перебуває в небезпеці» (Trzcianiec 1944-47 wieś w warunkach zagrożenia), Домініка Радецького на тему «Літаком до Скандинавії - викрадення літаків у Західній Померанії в 1945-56 роках» (Samolotem do Skandynawii – porwania samolotów na Pomorzu Zachodnim w latach 1945-56) та виступ магістра Аліни Бачич-Салішевської, на тему «Головні убори українських жінок як елемент традиційного українського вбрання» (Nakrycia głowy Ukrainek jako element tradycyjnego ukraińskiego stroju). Виступи були дуже цікавими, викликали інтерес у слухачів та конструктивну дискусію.

З'їзд жителів та їхніх нащадків сіл Тростянець та Грозіова тепер на постійно вписаний у календар подій у цій місцевості. Нащадки колишніх мешканців все більше охоче приїжджають у рідні села, щоб віддати шану своїм близьким, а також показати своїм дітям та онукам, звідки походить їх коріння. Можна сказати, що Тростянець та Грозіова оживають і не лише в пам'яті колишніх переселенців операції «Вісла», але також в пам’яті їхніх нащадків та нинішніх мешканців, хоча колишніх будівель вже немає. Забудова була повністю зруйнована, збереглися лише одна будівля з тих років у Тростянці та три будівлі в Грозіові, які є свідками минулого.

Цьогорічний ІІІ конгрес співпав із відзначеною в Україні 75 річницею початку виселення українців з рідних земель. Пережили цю трагедію в більшості жителі південно-східної Польщі, які проживали у горах Бещади- але не лише вони. У 1946 р. Близько 500 000 українців було перевезено до Радянської України (УРСР), а в рамках операції «Вісла» близько 140 000 місцевих мешканців було переселено на північні польські землі. Депортація не оминула мешканців Тростянця та Грезіови. У лютому 1946 року з Тростянця в Україну було переселено 168 сімей, а під час операції «Вісла» 857 мешканців було вивезено на приєднані до Польщі німецькі території та розселили у Західнопоморському та Поморському воєводствах. Мешканці Грозіови пережили подібну трагедію.

Перша згадка про село Тростянець походить з 1494 р. Село було засноване з ініціативи родини Риботицьких. Парафіяльна церква існувала вже в 1510 році. У 1939 році в селі було 303 домогосподарства (місця проживання) та 1890 жителів: 1670 українців, 120 поляків (з них 100 колоністів періоду після 1918 року), 50 україномовних римо-католиків та 50 євреїв. У селі була дерев’яна православна церква Різдва Пресвятої Богородиці з 1822 року, знищена після війни. Знаходилася вона поруч з кладовищем, біля річки Клімувка. Церква та кладовище були одним комплексом. Сьогодні єдиний слід від цієї церкви – це кований металевий хрест, вмурований на місці, де колись був вівтар (іконостас).

Село Грозіова було засноване в 1469 році. Парафія східного обряду існувала з 1510 року. У 1939 році в селі було 1470 жителів: 1140 українців, 240 римо-католиків, які щодня розмовляли українською мовою, 20 поляків та 70 євреїв. Православна церква в Грезіові «Різдва Пресвятої Богородиці» була дерев’яна з 1731 року і розташована на пагорбі. Вона простояла там до 1968 року. Церква була розграбована після 1947 р. Навколо неї було кладовище, де збереглися лише окремі сплюндровані надгробки та хрести. У 1968 році церкву було перенесено до музею під відкритим небом у Саноку.

Ідея з’їзду народилася спонтанічно, коли після довгих років група ентузіастів - нащадків жителів Тростянця вирушила в гори Бещади, щоб захистити цвинтар від руйнування. На своєму шляху вони не раз стикалися з проблемами та перешкодами. Кладовище в Тростянці було спустошене і до нього було важко добратися. Воно розташоване у військовій зоні і досі з неї не вилучене. Завдяки їхнім зусиллям кладовище не відійшло в небуття. Такими ентузіастами та організаторами щорічних конвенцій є: Богдан Патра (Bohdan Patra) та Ян Герман (Jan Herman) із Тшебятова, Аліна Бачич-Салішевська зі Слупська, а також Ян Курій з Ольштина. Завдяки їхнім зусиллям, все більша кількість нащадків колишніх жителів із сіл Тростянець та Грозіова звітують про участь у конгресі.

Організатори вже думають про організацію наступної зустрічі через рік, яка буде четвертою. Вони сподіваються, що в наступному 2020 році кількість учасників також збільшиться порівняно з цим роком. Зазначимо, що у 2017 році перший конгрес відвідало 30 осіб, у 2018 році - 70 учасників, а цього року - майже удвічі більше.

Усіх зацікавлених організатори запрошують відвідувати та спільно редагувати веб-сайт місцевості Тростянець за адресою www.trzcianiec.eu.

fot. red.


Автор: Ян Курій

РЕКЛАМА
Top
Файли cookie полегшують нам надання наших послуг. Використовуючи наші послуги, ви дозволяєте нам використовувати файли cookie.
Pliki cookie ułatwiają nam świadczenie naszych usług. Korzystając z naszych usług, zezwalasz nam na korzystanie z plików cookie.